Початки української скульптури губляться в. глибині віків разом із початками. історії українського народу з певністю. можна твердити, що скульптура на. україні процвітала як у формах. монументальних, так і в формах. дрібних пластичних виробів ще задовго. до розповсюдження на україні християнства. ясна річ, з оповіданнями літописів. про зображення передхристиянських богів у. києві і спеціально про перуна,. що ніби мав срібну голову. та золоті вуса, поважно рахуватися. не можна, бо літописні оповідання. про це складалися щонайменше через. дві сотні літ або ще. пізніше — після того, як. вже тих передхристиянських богів не. існувало й пам’яті про них. заховатися не могло але монументальні. кам’яні скульптури — т зв. кам’яні баби — були широко. розповсюджені по всіх теренах українських. земель, і вони могли справляти. враження на пізніших літописців, що. могли їх приймати за зображення. богів і згідно до них. описувати, які в києві були. поганські боги в дійсності ж. ті кам’яні баби були останками. різних культур і різних народів,. що в різні часи мешкали. на україні дрібніші скульптурні вироби. теж знаходять археологи по всій. україні; ці вироби також із. різних часів і належать до. пам’яток різних народів, що або. жили на україні, або мали. тут свої колонії, або кочували. чи переходили через україну, або. що, нарешті, були в зносинах. із населенням україни; в цім. останнім випадку їхні скульптурні вироби. потрапляли на україну шляхом торгівлі,. військового грабунку чи ще в. який інший спосіб но, интересуюсь каково ваше мнение!?
Дмитро антонович
Сообщений 1 страница 2 из 2
Поделиться22021-06-12 16:45:10
Археологи прагнуть ті знахідки привести до системи й багато в тому напрямі зробили, але все ж у нинішні часи говорити про розвій скульптурного мистецтва на Україні в добі з-перед початків другого тисячоліття нашої ери не маємо можливості. Найстарші пам’ятники української скульптури, мабуть, не старіші початків XI ст. і відносяться до доби християнської. Щоправда, в Києві знаходяться мармурові скульптури з давніших часів, але ці твори були не витвором київського скульптурного мистецтва, а старовинними творами, привезеними до Києва через яке півтисячоліття після свого постання. Очевидно, такі твори до української скульптури зараховувати не доводиться і про них мова може бути остільки, оскільки ці Пам’ятки чужого мистецтва були взірцями для українських майстрів і в той спосіб робили свій вплив на українське мистецтво. До таких пам’яток належать, наприклад, мармурові саркофаги чи великі мармурові труни в соборі Софії в Києві, з яких один більший без усяких підстав називають труною великого князя Ярослава. Цей саркофаг роботи, можливо, четвертого століття й, мабуть, виготовлений десь у східних грецьких провінціях; він протягом половини тисячоліття відслужив свою службу, а коли вже всяка згадка про покійника, що в тому саркофазі був похований, зникла, то самий саркофаг було, певно, продано до Києва для нового похорону. В кожному разі білий мармур — це камінь, якого на Україні немає й тому в старовину на Україні різьбити мармуру не вміли і всі старовинні скульптури з мармуру, правдоподібно, не місцевого виробу, а привезені з чужини. Зате на Україні багато інших пород каменю, особливо на Волині, — гарного рожевого шиферу, порівняно нетвердого каменю, зручного для різьблення, й найстаріші кам’яні українські скульптури різьблені з шиферу. Поруч із тим на Україні розвиваються з найдавнішого часу вироби металевих, здебільшого дрібних бронзових або мідяних речей, особливо натільних хрестів, хрестиків та ікон й іконок, але це все вже вироби не давніші, мабуть, XI ст. і відносяться до часів християнського культу, з яким здебільшого пов’язані своїм призначенням та оздобами.